Протидія скоєнню терористичних проявів

 З класом було проведено ряд бесід 

 " Протидії скоєнню терористичних проявів"

А також проведено роз'яснюючу бесіду з батьками

День прапора України

День Державного прапора України 2024: дата та історія свята

День Державного прапора в Україні щорічно святкують 23 серпня. Розповідаємо, коли з'явилось свято, як його відзначають та чому кольори українського стяга синій та жовтий.

День державного прапора: коли з'явилось свято 

На початку 90-х день прапора відзначали 24 липня. Це було неофіційне свято, яке вшановували лише у Києві в пам'ять про перше підняття синьо-жовтого прапора над будівлею Київської міської ради у 1990 році. На загальнодержавному рівні свято почали відзначати у 2004 році. 23 серпня тодішній президент Леонід Кучма офіційно запровадив День державного прапора.

Українці на початку 1990-х років з синьо-жовтим прапором

День державного прапора: чому свято відзначають 23 серпня

Чому 23 серпня обрали датою святкування дня прапору, достеменно невідомо. В мережі можна зустріти інформацію, що 23 серпня 1991 року синьо-жовтий стяг занесли до будівлі Верховної Ради одразу після невдалого путчу ДКНС. Проте ця подія сталася 24 серпня, а підняття прапору над парламентом відбулось у вересні.

Урочисте внесення синьо-жовтого прапора до Верховної Ради України 24 серпня 1991 року

28 січня 1992 року депутати затвердили постанову, в якій Державним прапором України вважається "прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої синього кольору, нижньої жовтого кольору" шириною 2 метри та довжиною 3 метри. Згодом визначення додали в Конституцію, за яким державний прапор України це "стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів".

Чому кольори українського прапора синій та жовтий

Українці почали використовували синій та жовтий кольори у національних символах з 14 століття. Вони зображувались на гербі стародавнього Львова та печатках Галицько-Волинського князівства тощо. З 15 століття кольори були представлені на різноманітних гербовниках, зображували золотого лева на синьому тлі.

В якості національних ці кольори затвердили в кінці 19 століття. Найчастіше комбінацію синього та жовтого прапора використовували на Галичині на офіційних документах, листівках, картинах. Цікавим є те, що іноді зверху стяга був жовтий колір, іноді — синій.

Поштова листівка "фантової лотереї" товариства "Сокіл" у Львові, 1902 рік, фото: sicheslavschina.blogspot.com

Після революції 1917 року українці стали активно використовувати жовто-синій прапор. Його сенс був схожий, але кольори називали по-різному. Деякі використовували визначення "синьо-жовтий", інші "блакитно-жовтий", "жовто-синій" та "жовто-блакитний". Навіть історик Михайло Грушевський описував прапор як синьо-жовтий, а іноді — жовто-блакитний. У 1918 році Центральна Рада в законі про флот описала прапор як "полотнище в блакитному і жовтому кольорах".

Гетьман Павло Скоропадский ухвалив військовий прапор Української Держави у вигляді стяга білого кольору з синім хрестом всередині, а в крижі — національний прапор з "блакитної та жовтої горизонтальних смуг". Директорія в документах визначала синьо-жовтий колір прапору. Згодом усі політичні сили використовували різні назви, допоки синій та жовтий кольори не визначили офіційно у Конституції.

Що означають кольори українського прапора

Традиційно вважається, що синій колір прапора означає небо, а жовтий —  українські поля. Також зустрічається тлумачення жовтого як "золотої пшениці", "сонця" або як суміш "ланів, осяяних сонцем". Синій завжди асоціювався з синім або голубим небом, іншого визначення не було.

 

День незалежності України

 День незалежності України

Україна 24 серпня відзначає 32-гу річницю проголошення Незалежності. Це важливе свято для держави, адже сьогодні, як і багато поколінь тому, українці виборюють свою незалежність зі зброєю в руках.

Саме 24 серпня народні депутати ухвалили Акт проголошення незалежності України та винесли це питання на всеукраїнський референдум.

Перший День Незалежності

Депутати Верховної Ради Української РСР 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.

Декларація визнавала самостійність ще радянської республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

Декларація про державний суверенітет. 

Водночас того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила постанову "Про День проголошення незалежності України":

"Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України".

17 березня 1991 року в УРСР провели референдум і республіканське опитування про те, чи згодні громадяни, щоб Україна лишалася у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України. Позитивно відповіли 80 % опитаних.

І вже 18 червня 1991 року до Кодексу законів про працю Української РСР, який визначає і державні свята, внесли запис: "16 липня — День незалежності України" (статті 73).

Тож першу свою річницю незалежності Україна відзначила 16 липня 1991 року — ще фактично у складі СРСР.

Шлях до 24 серпня

Однак через місяць після першого святкування стався Серпневий путч — спроба позбавити влади президента СРСР Михайла Горбачова і повернути колишній державний лад.

Тож 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутатів проголосували за ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави. Текст акту складався з 93 слів, був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.

Щоб легітимізувати нову державу та завадити генпрокурору Радянського Союзу оголосити це рішення незаконним, Верховна Рада вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України.

На референдум винесли одне запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" У голосуванні взяли участь 31 891 742 людини — 84,18 % населення України. З них 90,32 % (28 804 071 людина) проголосували за.

І вже 20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову "Про День незалежності України":

"1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність".

Після цього дату державного свята замінили й у Кодексі законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначаємо 24 серпня.

Ще 9 фактів про День Незалежності, які варто знати

• Чернетку Акту проголошення незалежності написали вранці 23 серпня 1991-го Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті. Для документа обрали термін "акт", бо слово "закон" видавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію.
• На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишали написи: "Слава Україні", "Ще не вмерла і не вмре", "Від сьогодні — будьмо".

Зі спогадів Левка Лук’яненка: "Необхідно написати такий законопроєкт, який би проголошував незалежність країни і в якому не буде дискусійних положень. Його треба ухвалити без обговорення. Бо якщо почнеться дискусія, то все затягнеться. За один день не ухвалимо. А потім — вихідні. У комуністів пройде страх. І нам не вдасться проголосити незалежність".

Чернетка Акту проголошення незалежності. Фото: із сайту Національного музею історії України, https://nmiu.org

• Після завершення позачергового засідання 24 серпня біля трибуни депутати виконали гімн Українських Січових стрільців. Пісню відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.
• Тоді ж до зали внесли синьо-жовтий прапор — за пропозицією В’ячеслава Чорновола. З ним український народ стояв на барикадах біля російського Білого дому (так часом називають будинок уряду РФ у Москві). Пізніше прапор підняли над куполом парламенту.

• Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України.
• У перші тижні після референдуму незалежність також визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати й інші впливові держави. До кінця січня 1992 року перелік налічував більше ніж 90 держав світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
• 8 грудня 1991 року в державній мисливській резиденції Вискулі в Біловезькій пущі (Білорусь) лідери України, Росії та Білорусі підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування". Своїми підписами Леонід Кравчук, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич скасували договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Л. Кравчук, С. Шушкевич та Б. Єльцин після підписання угоди у Біловезькій пущі. Фото: RIA Novosti archive via Wikimedia Commons

• Перший військовий парад з нагоди Дня Незалежності України провели 24 серпня 1994 року. Його приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький.
• День Незалежності України святкують і за кордоном. Представники української діаспори проводять акції, мітинги, флешмоби, концерти. А після повномасштабного російського вторгнення святкові заходи стали поєднуватися з акціями підтримки України та ЗСУ.

День конституції України

 28 червня червня українці в 28-й раз в історії відзначать День Конституції України. Цього дня ми вшановуємо головний документ нашої країни, який визначає державний устрій країни та гарантує права громадян. Зазвичай на честь Дня Конституції українцям дають додатковий вихідний, проте під час воєнного стану цю норму скасовано.

Історія Конституції України

Першою українською державною збіркою законів історики вважають ухвалену в 1710 році Конституцію Пилипа Орлика. Документ регулював відносини між гетьманом і запорізькими козаками, висловлюючи інтереси останніх. Чинності ця конституція так і не набула.

Другу в нашій історії конституцію ухвалила Центральна Рада УНР 1918 року. Головним у розробці законів був історик Михайло Грушевський. Конституція проголошувала незалежність УНР і визначала парламентський устрій держави. Незабаром після цього в країні стався переворот Скоропадського, і документ було скасовано.

Після заснування Радянського Союзу з'явилася Конституція УРСР, яка мала кілька редакцій.

Зрештою, зі здобуттям незалежності з'явилася необхідність у головному зводі законів країни. Конституція України була ухвалена 28 червня 1996 року Верховною Радою. На документі депутати вперше склали присягу на вірність Україні.

День памяті жертв геноциду кримськотатарського народу

 Від 1944 до сьогодення: 18 травня - вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня ми згадуємо трагічні події минулого і вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей день став символом відданості і пам'яті про страшні події, які залишили глибокий слід у серцях мільйонів людей.

У 1944 році кримські татари стали об'єктом жорстокої політики депортації з їхньої батьківщини, Криму. Сталінський режим виправдовував цей злочин, розповсюджуючи міфи про "народ-зрадник", проте справжня мета полягала у виселенні кримськотатарського народу з їхніх земель та позбавлення їх прав. Масове виселення призвело до смерті тисяч невинних людей від голоду, хвороб, важкої праці та насильства.
Як тоталітарний режим вчинив злочин проти кримськотатарського народу?
Злочин геноциду кримськотатарського народу, який відбувся 18 травня 1944 року, був скоординованим та масштабним діянням радянського тоталітарного режиму. Саме цього дня почалася операція, яка передбачала масове виселення кримських татар з їхньої батьківщини, детатаризацію Криму. Ця операція була частиною загальної політики репресій, депортацій та етнічних чисток, які проводились сталінським режимом.

Радянська влада звинуватила кримських татар у співпраці з нацистськими окупантами та заздалегідь підготувала цілу операцію для їхнього виселення. Однак, процес репресій має значно глибше коріння, яке сягає аж у XVIII століття. Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, почалася політика примусової русифікації та "чисток" корінних народів, зокрема кримських татар. Упродовж століть ця політика періодично підсилювалася і приймала різні форми, але завжди мала на меті відчуження та позбавлення прав етнічних мешканців.

Постанова Державного Комітету Оборони про примусове виселення від 11 травня 1944 року, стала кульмінацію страшного процесу геноциду кримськотатарського народу. Вранці 18 травня, а в деяких населених пунктах 17 травня, спеціальні підрозділи НКВС і військові почали вдиратися у кримськотатарські будинки, арештовуючи або розстрілюючи мешканців. Людей забирали з їхніх осель навіть не дозволяючи взяти необхідні речі, адже на збори було не більше 15 хвилин. В основному це були жінки, діти та люди літнього віку, адже багато чоловіків і досі перебували на фронті.

Під час цієї операції тисячі кримських татар були засуджені на смерть або депортовані до Середньої Азії, Сибіру. Вже о 8-й ранку близько 48 400 людей були вивезені до Узбекистану, а наступного дня було депортовано в ешелонах 165 515 кримських татар. Багато з них загинули під час перевезення в нелюдських умовах. Люди мали провести в середньому 2-3 тижні в товарних вагонах без води, їжі та медикаментів, тому близько 7000-7900 кримських татар не пережили це пекельне переселення.
Такі неймовірні темпи дозволили загарбникам вже 20 травня відзвітувати Москві про повну зачистку Криму від кримськотатарського населення. Цей злочин став одним із найжахливіших прикладів насильства і порушення прав людини часів сталінської епохи і залишив глибокий слід в історії.

Згідно з документами, збереженими в архівах, у листопаді 1944 року понад 190 тисяч кримських татар були вимушено виселені, отримавши статус "спецпереселенців". Таке офіційне маркування відкривало двері для невпинного контролю радянського апарату, обмежених прав та примусової праці, що приводила людей до повного виснаження. Так, за півтора року депортації лише в Узбецькій РСР від важкої праці та нелюдських умов проживання померло близько 30 000 людей.

Ця трагедія є важливим свідченням про те, як тоталітарні режими порушували права людини і вчиняли злочини проти людяності. Вони мають велике значення для збереження пам'яті та справедливості.

Для учнів 8 класу був проведений інтерактивний урок присвячений 

" Дню памяті жертв геноциду кримськотатарського народу"

День української вишиванки

 Головний атрибут Дня вишиванки - це вишивана сорочка, яка вважається символом ідентифікації українського народу. Розповідаємо про історію свята, значення вишиванки та коли українці почали носити вишиванку вперше

Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки – це свято, яке покликано зберігати традиції українського національного одягу. Вишиванка для українців є справжньою національною святинею, яка символізує красу, міць, щасливу ​​долю та родинну пам’ять. Попри свою багатовікову історію вишиванка – це модно та дуже стильно. Немає більше національного одягу, який би так добре вписувався в сучасність, як українська вишиванка.

Долучитися до святкування Дня вишиванки легко – достатньо лише прийти на роботу чи навчання у вишитій сорочці. 

В День вишиванки розказуємо про її значення для українського народу, а також цікаві факти та традиції. 

Історія свята День вишиванки

День вишиванки не привʼязаний до жодного національного свята, він виник як флешмоб. Ідея свята Всесвітній день вишиванки належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина звернула увагу, що багато студентів час від часу одягають вишиту сорочку на пари та запропонувала одного дня всім одногрупникам прийти на заняття у вишиванках. У першому заході, який відбувся у 2006 році взяли участь лише кілька десятків студентів. У наступні роки кількість учасників акції збільшувалась, захід підтримали викладачі ВНЗ, вчителі та студенти з інших міст. 

Українська діаспора популяризувала свято у всьому світі, тепер День вишиванки набув міжнародних масштабів. В цей день український традиційний одяг одягають люди у 70 країнах світу. 

Значення вишиванки для українського народу

Багато сторіч вишиванка слугувала для українців оберегом від усього зла. Українці вірять, що наділена величезною силою, вишиванка здатна творити чудеса. Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях. Вже багато сторіч вишиванка несе у собі духовне багатство, мудрість та традиційний зв’язок багатьох поколінь, який не переривається віками.

Коли українці почали носити вишиванку?

У 1909 році в селі Мартинівка Черкаської області було розкопано скарбницю. Знайдені в ній речі датуються VI століттям, серед них було дві статуетки – чоловіки, які одягнені у довгі широкі сорочки з візерунковою вишивкою на рівні грудей, які нібито танцюють гопак. Згідно з легендою – це образи давніх слов'ян (Роксолан, Язигів, Аорсів), які носили вишиванки, голили голови оселедцями й носили вуса. 

Найдавніший зразок вишивки було знайдено у Миколаївській області. Шматок пурпуру, який вишитий золотом є фрагментом жіночого сарматського вбрання. Він датується першим тисячоліттям нашої ери. 

Кожен регіон України має свою особливу техніку вишивки

Загалом в Україні існує близько двохсот різних технік вишивання та більше сотні вишивальних швів. Кожна область має не лише  власну техніку вишивки, а й тематику орнаменту, традиційні кольори та деталі. Одним з найоригінальніших видів вишивки визнана борщівську – сорочки рясно розшиті чорними нитками.  У дивовижної краси борщівської вишивки закарбовані фрагменти трипільської культури. 

Ще один популярний вид — поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини. 

Однією з найскладніших вважається полтавська вишиванка – білим по білому. Натхненням для такої вишивки стала природа: раніше жінки вишивали переважно взимку, коли не було роботи на городі.

Дізнатись головні міфи про українську вишиванку можна за посиланням. 

Вишиванка – символ сучасної української культури

• Українці полюбляють встановлювати національні рекорди присвячені вишиванкам. Так у 2012 році у День незалежності Національний реєстр рекордів України зафіксував у Рівному новий рекорд – найбільшу кількість людей у вишиванках – 6570 осіб. 

• У 2011 році швейне підприємство пошило величезну вишиванку – 4х10 м. Нею було прикрашено центральний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

• Найдорожчою вишиванкою стала сорочка, яку представили у 2013 році на Сорочинському ярмарку. Вона важила 4 кг, а її вартість становила понад 10 000 гривень. 

• Першим українцем, який поєднав українську національну вишиванку з повсякденним одягом став Іван Франко, він носив вишиванку з піджаком. У такий спосіб письменник намагався зберегти вишиванку для майбутніх поколінь. Саме у вишиванці та піджаку Іван Франко зображений на банкноті 20 гривень. 

• Першим ведучим, який зʼявився у прямому ефірі в вишиванці був Андрій Шевченко. У національному вбранні він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на 5-му каналі. Потім дану традицію підтримали й інші медійні українці. 

• Українська національна сорочка популярна в усьому світі. Вона навіть зʼявлялась у колекціях  світових брендів одягу: Dior, Gucci, Valentino та Dolce & Gabanna. Українська вишиванка підкорила серця світових знаменитостей: Мадонна, Демі Мур, Діта фон Тіз, Клаудія Шиффер і  Мей Маск.

Вишиванка – одяг вільних людей, ще з давніх часів її носили чумаки, козаки, воїни УПА, українські мовознавці, письменники та дисиденти. Багато століть українці боролись за свою свободу і носили вишиванку як символ своєї національної ідентичності. Так триває і досі: українські воїни, захисники та волонтери щодня воюють за вільну Україну та вірять, що наступний день вишиванки пройде у мирній Україні.