День памяті жертв геноциду кримськотатарського народу

 Від 1944 до сьогодення: 18 травня - вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня ми згадуємо трагічні події минулого і вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей день став символом відданості і пам'яті про страшні події, які залишили глибокий слід у серцях мільйонів людей.

У 1944 році кримські татари стали об'єктом жорстокої політики депортації з їхньої батьківщини, Криму. Сталінський режим виправдовував цей злочин, розповсюджуючи міфи про "народ-зрадник", проте справжня мета полягала у виселенні кримськотатарського народу з їхніх земель та позбавлення їх прав. Масове виселення призвело до смерті тисяч невинних людей від голоду, хвороб, важкої праці та насильства.
Як тоталітарний режим вчинив злочин проти кримськотатарського народу?
Злочин геноциду кримськотатарського народу, який відбувся 18 травня 1944 року, був скоординованим та масштабним діянням радянського тоталітарного режиму. Саме цього дня почалася операція, яка передбачала масове виселення кримських татар з їхньої батьківщини, детатаризацію Криму. Ця операція була частиною загальної політики репресій, депортацій та етнічних чисток, які проводились сталінським режимом.

Радянська влада звинуватила кримських татар у співпраці з нацистськими окупантами та заздалегідь підготувала цілу операцію для їхнього виселення. Однак, процес репресій має значно глибше коріння, яке сягає аж у XVIII століття. Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, почалася політика примусової русифікації та "чисток" корінних народів, зокрема кримських татар. Упродовж століть ця політика періодично підсилювалася і приймала різні форми, але завжди мала на меті відчуження та позбавлення прав етнічних мешканців.

Постанова Державного Комітету Оборони про примусове виселення від 11 травня 1944 року, стала кульмінацію страшного процесу геноциду кримськотатарського народу. Вранці 18 травня, а в деяких населених пунктах 17 травня, спеціальні підрозділи НКВС і військові почали вдиратися у кримськотатарські будинки, арештовуючи або розстрілюючи мешканців. Людей забирали з їхніх осель навіть не дозволяючи взяти необхідні речі, адже на збори було не більше 15 хвилин. В основному це були жінки, діти та люди літнього віку, адже багато чоловіків і досі перебували на фронті.

Під час цієї операції тисячі кримських татар були засуджені на смерть або депортовані до Середньої Азії, Сибіру. Вже о 8-й ранку близько 48 400 людей були вивезені до Узбекистану, а наступного дня було депортовано в ешелонах 165 515 кримських татар. Багато з них загинули під час перевезення в нелюдських умовах. Люди мали провести в середньому 2-3 тижні в товарних вагонах без води, їжі та медикаментів, тому близько 7000-7900 кримських татар не пережили це пекельне переселення.
Такі неймовірні темпи дозволили загарбникам вже 20 травня відзвітувати Москві про повну зачистку Криму від кримськотатарського населення. Цей злочин став одним із найжахливіших прикладів насильства і порушення прав людини часів сталінської епохи і залишив глибокий слід в історії.

Згідно з документами, збереженими в архівах, у листопаді 1944 року понад 190 тисяч кримських татар були вимушено виселені, отримавши статус "спецпереселенців". Таке офіційне маркування відкривало двері для невпинного контролю радянського апарату, обмежених прав та примусової праці, що приводила людей до повного виснаження. Так, за півтора року депортації лише в Узбецькій РСР від важкої праці та нелюдських умов проживання померло близько 30 000 людей.

Ця трагедія є важливим свідченням про те, як тоталітарні режими порушували права людини і вчиняли злочини проти людяності. Вони мають велике значення для збереження пам'яті та справедливості.

Для учнів 8 класу був проведений інтерактивний урок присвячений 

" Дню памяті жертв геноциду кримськотатарського народу"

День української вишиванки

 Головний атрибут Дня вишиванки - це вишивана сорочка, яка вважається символом ідентифікації українського народу. Розповідаємо про історію свята, значення вишиванки та коли українці почали носити вишиванку вперше

Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки – це свято, яке покликано зберігати традиції українського національного одягу. Вишиванка для українців є справжньою національною святинею, яка символізує красу, міць, щасливу ​​долю та родинну пам’ять. Попри свою багатовікову історію вишиванка – це модно та дуже стильно. Немає більше національного одягу, який би так добре вписувався в сучасність, як українська вишиванка.

Долучитися до святкування Дня вишиванки легко – достатньо лише прийти на роботу чи навчання у вишитій сорочці. 

В День вишиванки розказуємо про її значення для українського народу, а також цікаві факти та традиції. 

Історія свята День вишиванки

День вишиванки не привʼязаний до жодного національного свята, він виник як флешмоб. Ідея свята Всесвітній день вишиванки належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. Дівчина звернула увагу, що багато студентів час від часу одягають вишиту сорочку на пари та запропонувала одного дня всім одногрупникам прийти на заняття у вишиванках. У першому заході, який відбувся у 2006 році взяли участь лише кілька десятків студентів. У наступні роки кількість учасників акції збільшувалась, захід підтримали викладачі ВНЗ, вчителі та студенти з інших міст. 

Українська діаспора популяризувала свято у всьому світі, тепер День вишиванки набув міжнародних масштабів. В цей день український традиційний одяг одягають люди у 70 країнах світу. 

Значення вишиванки для українського народу

Багато сторіч вишиванка слугувала для українців оберегом від усього зла. Українці вірять, що наділена величезною силою, вишиванка здатна творити чудеса. Науковці стверджують, що у національному вбранні народ завжди кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те йдеться в обрядових народних піснях. Вже багато сторіч вишиванка несе у собі духовне багатство, мудрість та традиційний зв’язок багатьох поколінь, який не переривається віками.

Коли українці почали носити вишиванку?

У 1909 році в селі Мартинівка Черкаської області було розкопано скарбницю. Знайдені в ній речі датуються VI століттям, серед них було дві статуетки – чоловіки, які одягнені у довгі широкі сорочки з візерунковою вишивкою на рівні грудей, які нібито танцюють гопак. Згідно з легендою – це образи давніх слов'ян (Роксолан, Язигів, Аорсів), які носили вишиванки, голили голови оселедцями й носили вуса. 

Найдавніший зразок вишивки було знайдено у Миколаївській області. Шматок пурпуру, який вишитий золотом є фрагментом жіночого сарматського вбрання. Він датується першим тисячоліттям нашої ери. 

Кожен регіон України має свою особливу техніку вишивки

Загалом в Україні існує близько двохсот різних технік вишивання та більше сотні вишивальних швів. Кожна область має не лише  власну техніку вишивки, а й тематику орнаменту, традиційні кольори та деталі. Одним з найоригінальніших видів вишивки визнана борщівську – сорочки рясно розшиті чорними нитками.  У дивовижної краси борщівської вишивки закарбовані фрагменти трипільської культури. 

Ще один популярний вид — поліхромні або багатобарвні вишиванки. Раніше їх носили жителі Карпат, Закарпаття, Буковини та Гуцульщини. 

Однією з найскладніших вважається полтавська вишиванка – білим по білому. Натхненням для такої вишивки стала природа: раніше жінки вишивали переважно взимку, коли не було роботи на городі.

Дізнатись головні міфи про українську вишиванку можна за посиланням. 

Вишиванка – символ сучасної української культури

• Українці полюбляють встановлювати національні рекорди присвячені вишиванкам. Так у 2012 році у День незалежності Національний реєстр рекордів України зафіксував у Рівному новий рекорд – найбільшу кількість людей у вишиванках – 6570 осіб. 

• У 2011 році швейне підприємство пошило величезну вишиванку – 4х10 м. Нею було прикрашено центральний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

• Найдорожчою вишиванкою стала сорочка, яку представили у 2013 році на Сорочинському ярмарку. Вона важила 4 кг, а її вартість становила понад 10 000 гривень. 

• Першим українцем, який поєднав українську національну вишиванку з повсякденним одягом став Іван Франко, він носив вишиванку з піджаком. У такий спосіб письменник намагався зберегти вишиванку для майбутніх поколінь. Саме у вишиванці та піджаку Іван Франко зображений на банкноті 20 гривень. 

• Першим ведучим, який зʼявився у прямому ефірі в вишиванці був Андрій Шевченко. У національному вбранні він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на 5-му каналі. Потім дану традицію підтримали й інші медійні українці. 

• Українська національна сорочка популярна в усьому світі. Вона навіть зʼявлялась у колекціях  світових брендів одягу: Dior, Gucci, Valentino та Dolce & Gabanna. Українська вишиванка підкорила серця світових знаменитостей: Мадонна, Демі Мур, Діта фон Тіз, Клаудія Шиффер і  Мей Маск.

Вишиванка – одяг вільних людей, ще з давніх часів її носили чумаки, козаки, воїни УПА, українські мовознавці, письменники та дисиденти. Багато століть українці боролись за свою свободу і носили вишиванку як символ своєї національної ідентичності. Так триває і досі: українські воїни, захисники та волонтери щодня воюють за вільну Україну та вірять, що наступний день вишиванки пройде у мирній Україні.

8 травня - День примирення!

 8 травня відзначають День пам'яті та примирення, Міжнародний день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Всесвітній день фасиліті менеджменту, Міжнародний день боротьби з таласемією, Всесвітній день боротьби з раком яєчників, День вільної торгівлі.

Православна церква - Світла середа; апостола і євангеліста Івана Богослова; преподобного Арсенія Великого.

День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років

Цей день присвячений пам'яті жертв Другої світової війни і є частиною міжнародного вшанування. Його встановлено відповідно до закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".

Мета цього пам'ятного дня - ще раз нагадати про невинні жертви війни, про безглуздо знищених унаслідок бойових дій людей, про жахливі воєнні злочини, злочини проти людяності.

Народи мали б примиритися задля недопущення повторення подібних подій знову. На жаль, надії не завжди виправдовуються і українці знову відстоюють своє право на існування, яке цього разу заперечують російські нацисти.