Профілактика суїциду серед підлітків

 

                                            Профілактика суїциду серед підлітків

Чому людина скоює такий жахливий вчинок? Що впливає на формування суїцидальної поведінки? Що ми можемо зробити для попередження самогубст? 

Самогубство (суїцид) – це усвідомлене позбавлення себе життя. Загальною метою суїциду є пошук рішення розв’язання життєвої проблеми. Суїцидальна поведінка – поняття більш широке, яке, окрім суїциду, включає суїцидальні замахи, спроби та прояви. Суїцидальну поведінку найчастіше пов’язують з життєвою або психологічною кризою особистості. Життєву кризу часто розуміють як емоційні компоненти переживання особистістю перешкод на шляху задоволення її найважливіших життєвих потреб, тобто таких перешкод, коли людина не може усунути звичайними способами вирішення проблем, відомими їй з життєвого досвіду. Оскільки в підлітків життєвого досвіду недостатньо, то й засобів подолання життєвих криз теж недостатньо. Тут необхідна стороння допомога – друзів, батьків, шкільного психолога.

Поведінкові прояви, на основі яких можна вчасно виявити дітей з високим ризиком вчинення суїцидальних дій

• Відкрите висловлення бажання накласти на себе руки (друзям та подругам з навчання, знайомим).
• Непрямі натяки на можливість скоєння суїциду («репетиція» самогубства, тобто прилюдна демонстрація петлі з ременя, мотузки, імітація самогубства тощо).
• Активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів самогубства та створення відповідних умов ( накопичення отруйних і лікарських препаратів).
• Вислови «Мені все набридло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!», «Навіщо мені жити?», «Який сенс у тому, що я живу?»
• Скарги на погані передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»
• Підвищений стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів.
• Словесні натяки на наближення смерті: «Потерпіть, недовго вам залишилося мучитися!», «Ви ще пошкодуєте, але буде пізно!»
• Особливе прибирання у своїй кімнаті, серед особистих речей, роздавання деяких речей друзям та подругам, остаточне з’ясування стосунків.
• Раптове, без видимих причин, настання спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії.
• Таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати.
• Тривалий стан внутрішньої зосередженості, раніше не характерний для дитини, відсутність бажання спілкуватися з друзями та подругами, родичами, ходити в гості, гратися, вести активний спосіб життя.

Основні причини скоєння навмисних самоушкоджень дітьми

• Алкоголізм батьків, батьківська жорстокість, насильство в сім’ї.
• Втрата довіри у стосунках з батьками.
• Невирішені конфлікти в родині, з друзями, подругами чи однокласниками.
• Негаразди в особистому житті на ґрунті нерозділеного кохання чи розставання з коханою людиною.
• Ускладнена адаптація до нових умов навчання, проживання.
• Знущання з боку однолітків, друзів, подруг, втрата соціального статусу в колективі, ізоляція від соціального оточення.
• Залучення та причетність до різних неформальних молодіжних течій, участь у комп’ютерних «групах смерті».
• Страх перед відповідальністю за скоєний злочин.
• Психічні розлади, смерть або втрата близької людини.
• Вживання алкоголю, психоактивних речовин.
• Глибокі почуття депресії, безнадійності та безпомічності, безпорадності, відсутність перспектив і цілей у житті.
• Гостре прагнення «нового досвіду».
• Низький рівень матеріального забезпечення родини.
• Маніпулятивні спроби, бажання привернути до себе увагу тощо.
• Невизначеність особистісних інтересів, нахилів, неорганізоване дозвілля.
• Відсутність страху смерті, неусвідомлення можливості власної смерті.