Всесвітній день дитини
Діти
– колір цієї планети,
Її
гордість, її честь,
Пам’ятка
нам, що на світі
Чистота
і щастя є!
Дитячий
сміх веселий, дзвінкий
Хай
лунає скрізь безтурботно,
У
Всесвітній День дитини
Їх
любити клянемося вічно!
У
1954 році Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам ввести в практику
відзначення Всесвітнього дня дитини як дня світового братерства і
взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення
благополуччя дітей в усьому світі. У різних країнах він може відзначатися
будь-коли й встановлюється на розсуд урядів держав.
Основна
ідея Конвенції – найкраще забезпечення інтересів дитини. Положення Конвенції
зводяться до чотирьох основних вимог, які мають забезпечити права дітей:
виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства.
Головний принцип, який проголошує Конвенція, – визнання дитини повноцінною і
повноправною особистістю.
Конвенція
ООН про права дитини — міжнародний правовий документ, що
визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і
основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений
широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують
індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно
застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток можливостей
в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм
зловживань. Учасниками Конвенції з прав дитини є Святий Престол і всі
країни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.
Кожна
дитина має право
на
освіту, на здоров’я і належну медичну допомогу,
на
ім’я та громадянство,
вона має право зростати в турботливому
родинному середовищі й бути захищеною від жорстокості та насильства.
Перша частина
Статті
1-4 визначають поняття «дитина», стверджують пріоритетність інтересів дітей та
зобов'язання держав-учасниць вживати заходи для вільного від дискримінації
здійснення прав, закріплених у Конвенції. Статті 5-11 визначають перелік прав
на життя, ім'я, громадянство, право знати своїх батьків, право на піклування
батьків, права та обов'язки батьків по відношенню до дітей. Статті 12-17 містять
права дітей на вираження своїх поглядів, право на існування власного майна, на
свободу думки, совісті і релігії, асоціацій і мирних зборів, доступ дитини до
поширення інформації. Статті 18-27 визначають обов'язки держави щодо допомоги
батькам і законним опікунам, а також захисту дітей від жорстокого поводження з
боку осіб, що піклуються про них, права дітей, позбавлених сімейного оточення
або усиновлюваних, неповноцінних в розумовому або фізичному відношенні,
біженців, права дітей на охорону здоров'я, соціальне забезпечення і рівень
життя, необхідний для їх розвитку. Статті 28-31 закріплюють права дітей на
освіту, користування рідною мовою і культурою, сповідування своєї релігії,
відпочинок і дозвілля. Статті 32-36 встановлюють відповідальність держави у
захисті прав дітей від експлуатації, незаконного вживання наркотиків,
спокушання, викрадення і торгівлі дітьми. Статті 37-41 забороняють
застосовувати смертну кару і довічне тюремне ув'язнення без можливості
звільнення за злочини, що були вчинені до 18 років, забороняють тортури і
принизливі покарання для дітей, визначають права дитини при її звинуваченні в
злочинних діяннях або позбавлення волі, а також права дітей на захист під час
збройних конфліктів і війн. Держави зобов'язані вживати заходи щодо реабілітації
та соціальної реінтеграції дітей-жертв, яких зневажали, експлуатували чи
зловживали, і зберігають за собою право захисту прав дитини на більш високому
рівні, ніж передбачено Конвенцією.
Друга частина
Статті
42-45 розповідають про Комітет з прав дитини, про його структуру, функції,
права та обов'язки, а також зобов'язують держави інформувати дітей та дорослих
про принципи і положення Конвенції.
Третя частина
Статті
46-54 вказують вирішення процедурно-правових проблем дотримання державами
положень Конвенції. На відміну від багатьох конвенцій ООН, Конвенція з прав
дитини доступна для підписання всіма державами, тому її учасником може стати
той, хто не є членом ООН Святого Престолу.
Новаторство
Конвенції полягає насамперед у тому обсязі прав, визначених для дитини. Деякі з
прав вперше були зафіксовані саме в Конвенції.
Про право на освіту
Конвенція
в ст. 28 гарантує дітям безкоштовну і обов'язкову початкову освіту і вимагає
від держав-членів ООН заохочення розвитку різних форм середньої освіти, як загальної,
так і професійної, забезпечення його доступності для всіх дітей та вжиття
необхідних заходів, таких як введення безоплатної освіти.
Про виховання дітей
Невід'ємну
частину освіти становить виховання. Серед завдань сімейного виховання Конвенція
(ст.18) вимагає, щоб "докладалися всі можливі зусилля до того, щоб
забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох
батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках
законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток
дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування ".
Ст.20
визначає завдання суспільного виховання дітей (догляду за ними), що залишилися
без батьків. «Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання,
усиновлення або, у разі необхідності, направлення до відповідних установ за
доглядом над дітьми. При розгляді варіантів зміни необхідно належним чином
враховувати бажаність наступництва виховання дитини та її етнічне походження,
релігійну і культурну належність, рідну мову».
Ст.21
Конвенції визначає права дитини при усиновленні в іншій країні:
"усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб
догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю,
яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення
якогось потрібного догляду в країні походження дитини є неможливим ".
Принциповою
у забезпеченні прав дітей на виховання є ст. 29 цього документа. Практично в
ній регламентуються для країн-учасниць пріоритети мети суспільного виховання:
a) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в
найповнішому обсязі; b) виховання поваги до прав людини і основних свобод, а
також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; c)
виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та
цінностей, до національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її
походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; d) підготовку дитини до
свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості,
рівноправності чоловіків і жінок і дружби між усіма народами, етнічними,
національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; e)
виховання поваги до навколишнього середовища, природи.
Україна
та Конвенція ООН про права дитини
- Україна взяла на себе ряд зобов'язань
з покращення добробуту дітей — зокрема, підписавши Конвенцію ООН про
права дитини. Ця Конвенція була ратифікована Постановою Верховної Ради
України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для
України 27 вересня 1991 року. Крім того, у 2003 та 2005 роках відповідно
український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до
Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та
дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу
стали частиною національного законодавства.
Періодично,
один раз на чотири роки, Україна звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про
дотримання положень згаданої Конвенції. Охорону дитинства в Україні визначено
стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Протягом 2002—2006 рр.
державою було здійснено суттєві кроки на шляху до захисту прав дітей, керуючись
при цьому принципами першочергової турботи про дітей, пріоритетності прав дитини.
Державна політика в Україні у сфері дитинства була протягом зазначених років
спрямована на:
- удосконалення нормативно-правової
бази охорони дитинства, в тому числі імплементацію норм міжнародного права
до національного законодавства;
- реформування державної системи
влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
- посилення соціального захисту
малозабезпечених сімей з дітьми;
- розвиток мережі закладів і установ,
що працюють в інтересах дітей;
- посилення міжсекторальної співпраці
органів державної влади та посилення їх взаємодії з громадськими
організаціями, які опікуються проблемами дитинства;
- посилення державного контролю і
захисту дітей від жорстокого поводження, насильства й експлуатації;
- боротьбу з ВІЛ/СНІДом.
В
Україні підвищилась увага з боку державних органів до соціальних проблем
дитинства та захисту прав дітей як на політичному, так і законодавчому рівнях.
Уряд України продовжує здійснювати заходи, спрямовані на приведення
внутрішнього законодавства й практики у відповідність до принципів і положень
Конвенції ООН про права дитини. Загалом в Україні законодавчо визначені та
реалізуються на практиці засоби захисту прав дітей. Відповідно до законодавства
дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у
справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших
уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод ізаконних інтересів
(стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»). Крім цього, дитина має
право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду,
якщо вона досягла чотирнадцяти років (стаття 152 Сімейного кодексу України).
Невирішеним
для України залишилося і питання визначення обсягу та частки державних
бюджетних коштів, що асигнуються на дітей через державні й приватні установи і
організації для оцінювання ефективності таких асигнувань, а також їх вплив на
доступність, якість і ефективність послуг для дітей у різних секторах (п.18 с
Заключних зауважень та рекомендацій). Проте, певні позитивні зміни в цьому
питанні сталися протягом наступних років.
ТЕСТ-ЛИСТ «ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО ПРАВА
ДИТИНИ?»
1.Всі діти мають право на любов і
турботу.
2.Кожна дитина має право їсти тільки конфетки,морозиво і чіпси.
3.Діти,які добре ставляться до своїх батьків,повинні отримувати особливу
увагу з Їхнього боку.
4.Всі
діти рівні у своїх правах.
5.Жодна дитина не повинна бути жертвою насилля чи війни. 6.Кожна
дитина може нецензурно висловлюватися,якщо вона того хоче.
7.Особлива турбота дітям з особливими потребами.
8.Всі
діти мають право на повноцінне харчування.
9.Всі діти мають право на відпочинок і дозвілля. 10.Жодна
дитина не повинна мити посуду.
11.Всі діти мають право на освіту. 12.Кожна
дитина має право користуватися туалетним папером.
13.Жодна дитина не повинна прибирати власну кімнату. 14.Особлива
турбота дітям,які знаходяться у конфлікті із законом.
15.Особлива турбота дітям-біженцям. 16.Діти
мають право вільно висловлювати свої погляди.
17.Кожна дитина має право
відмовлятися від обіду.
18.Всі діти мають право на здоров’я і медичну допомогу.
19.Діти мають право на вільне спілкування.
20.Діти,які мають брата чи сестру,повинні отримувати додаткову турботу і
захист.
21.Особлива турбота дітям без
сімей. 22.Жодна
дитина не може бути примусово заставлена до праці.
23.Діти мають право на інформацію. 24.Жодна
дитина не повинна бути ображена чи принижена.
25.Кожна дитина має право отримувати сніданок у ліжко.
26.Діти мають право на свободу совісті,думок і релігії.
27.Кожна дитина має право безкоштовно розважатися.
Здобувши незалежність, Україна взяла на
себе низку зобов’язань з поліпшення добробуту дітей, зокрема, підписавши
Конвенцію про права дитини. 27 лютого 1991-го Верховна Рада ратифікувала цю
Конвенцію, а 27 вересня того ж року документ набув чинності. Крім того, у 2003
та 2005 роках Верховна Рада ратифікувала два факультативні протоколи до
Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої
порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах.
Військовослужбовці
ЗСУ завжди допомагають знедоленим діткам із сиротинців як поблизу лінії
зіткнення, так і на мирній території. Зокрема, у командуванні Медичних сил ЗС
України ініціювали надання гуманітарної
допомоги одному з дитячих будинків Львівщини. Група офіцерів
цивільно-військового співробітництва командування Медичних сил зібрала необхідну
допомогу дітям-сиротам. Військові медики
передали маленькім українцям теплі речі, іграшки, взуття й книжечки.
Метою святкування Всесвітнього дня дитини
є привернення уваги широкої громадськості, організацій та урядових установ до
питань, спрямованим на практичну реалізацію заходів щодо забезпечення
благополуччя дітей в усьому світі. Відзначається щорічно відповідно до рішення
Генеральної Асамблеї ООН A/RES/836 (ІХ). Актуальність проблем дитинства
залишається високою, на жаль і до цього дня. Численні заходи та дії, навіть на
законодавчому рівні, не в змозі повністю вирішити весь комплекс цих проблем,
так як вони лежать швидше в моральній площині людського світогляду. Однак
завдяки постійним загальним зусилям і заходам, що вживаються, йде успішне
сприяння підвищенню активності у вирішенні безлічі з існуючих і виникаючих
проблем нашого підростаючого покоління.
Комментариев нет:
Отправить комментарий